| Головна » Файли » Методична робрта |
| 2018-03-17, 9:08 AM | |
«Може, маленька дитина повторює те, що було вже зроблено, створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних зусиль, - вона творець; її розумова діяльність – творчість.» В. О. Сухомлинський Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої – формувати конкурентно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення. Проголосивши людину найвищою цінністю, наша держава стала на шлях втілення гуманістичних ідей у педагогічну теорію і практику. Тому навчання у сучасній школі має забезпечувати оптимальні передумови для самореалізації особистості школяра, розкриття усіх закладених у ній природних задатків, її здатності до свободи, відповідальності й творчості. Розвиток творчих здібностей має бути невід’ємною умовою змісту усіх навчальних предметів початкової школи, органічно доповнювати навчальний процес, щоб забезпечити єдність знань, умінь і навичок учнів та їхніх творчих можливостей. Розвиток творчих здібностей – це вміння використовувати знання в нестандартних ситуаціях, розвиток психічних процесів. Розвиток творчих здібностей включає і розвиток мислення – вміння узагальнювати, перетворювати знання в гнучкі системи, творчо аналізувати ситуацію. Розвивати творчість – означає виховувати у дітей інтерес до знань, самостійність у навчанні. Маленький учень добре вчиться лише тоді, коли він переживає успіх, хоча б невеликий. Тому на кожному уроці вчитель повинен ставити перед собою такі завдання:
Навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними, починаючи вже з першого класу – основні завдання вчителя. Щоб сформулювати творчі здібності, дитині необхідно якнайбільше вражень про навколишній світ під час виконання різних видів діяльності, який їй подобається найбільше, а потім – в усіх притаманних учням видах діяльності (гра, малювання, конструювання, читання та розігрування сюжетів знайомих літературних творів, складання віршів, казок, робота з геометричним матеріалом, експериментування тощо). Формуючи в учнів інтерес до будь – якого з цих видів діяльності, вдається захопити дитину процесом творчості. Серед шляхів розвитку творчих здібностей, пізнавальної активності, самостійності, самореалізації дітей підкреслюється необхідність використання в роботі з учнями початкових класів різноманітних завдань – навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, нестандартних, творчих. Розвитку творчих здібностей сприяють: - словесні творчі завдання на добір рими, складання початку чи закінчення вірша; - складання казки за малюнком; - створення продовження казки, оповідання; - складання чистомовок; - використання анаграм, метаграм; - словесне малювання; - творчі списування текстів; - вилучення зайвого; - скоромовки; Для розвитку творчих здібностей рекомендовано використовувати:
Гра, як основна діяльність дитини в молодшому шкільному віці, є постійною її супутницею. Гра для дитини – перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоствердитись. В іграх діти не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. За словами Виготського, «гра дитини – це творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них дійсності, яка відповідає запитам і інтересам самої дитини», тобто гра розглядається як творча діяльність, в якій наочно виступає комбінуюча дія уяви. Тому в роботі варто використовувати розвивальні ігри як засіб навчання і виховання. Гра «З яких звуків складається слово?» Основна мета цієї гри – навчити дитину вслухатися в слово, чути звуки, з яких воно складається, і визначати послідовність цих звуків. Гра «Заміни звук» Гра вдосконалює фонематичний слух, розвиває уяву, розумові операції аналізу і синтезу. На уроках використовую навчальні ігри «Розумові розминки»: Гра «Чому так трапилось?» Річка вийшла з берегів і затопила навколишнє поле. Гра «Висновок»: Оленка старша за Марійку, а Марійка старша за Миколку. Хто найстарший? Наймолодший? 2. Використовуючи у роботі інтерактивні методи «Займи позицію», «Прес», «Саsе – метод», «Мікрофон», «Акваріум», «Карусель». Методи інтерактивного навчання дають змогу швидко активізувати пошуково - пізнавальну діяльність учнів, максимально розкривають їх таланти. 3. Елементи технології критичного мислення. Коли дитина приходить до школи відбувається процес її адаптації до тих видів і форм діяльності, в яких їй доведеться брати участь у дорослому житті. І цей процес відбувається за умови комунікативної діяльності. Тому для розвитку мовленнєвих умінь, розвитку творчого мислення використовують такі завдання: «Крісло автора» Учні за бажанням сідають у «крісло автора» і розповідають щось цікаве про своїх рідних, знайомих або епізод зі свого життя, історію про своє ім’я тощо. «Опиши (намалюй) навпаки» Учитель показує сюжетний малюнок, а групи учнів описують його, замінюючи основні предмети, їх ознаки, дії, явища на протилежні. 4. Під час роботи з дітьми керують процесом творчості, спрямовуючи його на активізацію творчої думки. Тому використовую метод мозкового штурму. Метод мозкового штурму використовую тоді, коли діти не мають уявлення про предмет, вони висловлюють свої думки, обґрунтовують, а вже потім роблять висновок. (Магічний трикутник, квадрат. Площа. Вимірювання площі.) 5. Для розвитку творчих здібностей учнів використовую також стратегію комбінаторних дій:
123 321 6. Розвиток творчого мислення неможливий без формування розумових операцій, тому часто в роботі використовують такий метод розвитку уяви, як «морфологічний аналіз». Мета даного методу полягає в тому, щоб
Необхідно заповнити таблицю. Потім можна вибірково взяти деякі ознаки і придумати фантастичну тварину. 7. Метод «Думай про інше» Багато винаходів у нашому житті мають «аналоги» у природі. Літак схожий на птаха, вертоліт – на бабку, підводний човен – на рибу. Щоб винаходити потрібно бути спостережливим, уміти придумувати на що схожі різні предмети. Розумовий розвиток дитини залежить від того, наскільки вона бере участь у продуктивних видах діяльності. Кожна продуктивна діяльність передбачає вміння планувати, тобто спершу уявляти образ того, що створюється, а потім утілювати його в практичній діяльності. Саме участь у продуктивних видах діяльності я використовую у своїй роботі вже з учнями першого класу. Залучають дітей і до таких видів художньої діяльності:
Виховувати творчу людину без краси неможливо. Прекрасне вічне джерело духовності, натхнення, творчості. Воно існує поряд з людиною, тому що краса, яка не сприймається, - мертва. І якщо люди втратять здатність відчувати красу, вона ніколи не зможе врятувати світ. Враження шкільного дитинства відкладаються в пам’яті на все життя і впливають на подальший розвиток дитини. В емоційному сприйнятті дитинства зароджуються витоки майбутньої творчої особистості, тому залучаючи дітей до творчості, створюючи постійно «ситуацію успіху», поважаючи дитину, ми в змозі виховати творчо працюючу особистість. Прикладом спільної діяльності дітей, батьків та педагогів та розвитку творчості є майстер - клас «Букет для мами» Майстер – клас «Букет для мами» в рамках проведення акції «Впевненими кроками до взаєморозуміння: педагоги – батьки - діти» Мета: розвивати естетичні смаки учнів молодшого шкільного віку, удосконалювати навички роботи з папером та природним матеріалом, розвивати мілку моторику, розширити знання про природу; надати інформацію батьками щодо стилів виховання у родині; залучити до спільної діяльності педагогів, батьків та дітей. План проведення
Звичить музика. Уявіть ви – різні квіти на галявині. Світить ласкаве сонечко – як квіти повертаються за сонечком? Подув вітерець. Як качаються стовбурці? Вітер стає сильнішим, на небі з’являються хмари. Впали перші крапельки дощу. А що стає з квітами? Ось хмари зникають, з’являється сонечко. Стікають останні краплі дощу з пелюсточок. Умиті й свіжі стоять квіти на галявині і посміхаються.
Кожен з дітей пише на листочок одне слово – комплімент мамі або бабусі, гарне слово, яке може сказати про неї. Всі листочки складаються у чарівну скриньку. На наступному етапі скринька передається дорослим – вони зачитують, які гарні слова сказали про них діти. Обговорення:
Дерева росами вмивались, Чепурились, наряджались. В білі вбралися сорочки - Звеселилися садочки. (Цвіт вишні) Тільки вчора теплий вітер Вість приніс нам від весни, А сьогодні дивні квіти Крізь замети проросли. (Підсніжник) Наче сонця серединка, Пелюстків біла хустинка. Знає бджілка і мурашка, Що звуть квіточку... (Ромашка) На квітник погляньте, діти, Там козак стоїть між квітів. Весь червоний - гордий пан. Не козак це, а... (Тюльпан) Квітка ця на сонце схожа, На олію вона гожа, Жовті пелюсточки має, Їх до сонця повертає. (Сонях) У траві росте квітинка, Мов небесна крапелинка. Недарма назвали змалку Синьоокою … (фіалку) На кущі – сто квіточок, На стеблі – сто колючок. І перлистих рос гірлянди, Мов намисто, у … (троянди)
Немов дрібнесенькі зірки, В суцвіття зібрані квітки. Весною підемо в гайок, Де запашний цвіте … (бузок)
Квітка жовто – золота Як курча вона пухка В’яне швидко від морозу Ніжна весняна … (мімоза) Обговорення:
Об’єднання присутніх у 3 групи. Перша група – діти, друга – батьки, третя – педагоги. Розподілення роботи: діти – виробляють композицію з природного матеріалу, батьки готують основу – горщик для композиції, вчителі надихають, вселяють душу у композицію – виготовляють метелика.
Надмірна опіка (гіперопіка). Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину. З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку. Вона затрудняє формування в дітей внутрішньої автономії та породжує залежність як рису характеру. Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе, не розуміючи того, що юнак не зможе подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків. Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», - пишаючись, заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Адже якщо батьки не реалізувались у професійному плані, не досягли бажаної для них значущості в кар’єрі, спілкуючись із дитиною, вони цілком можуть задовольнити ці потреби, постійно нагадуючи їй, як багато для неї зробили, дорікаючи їй цим, забороняючи робити їй те, що хочеться, блокуючи її розвиток. Спілкуючись із дитиною вони можуть відчувати себе великими начальниками. Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною. Звичайно, все залежить від ситуації і віку дитини. Але обов’язково слід пам’ятати, що рано чи пізно дитині треба буде ставати дорослою й самостійною і те, як це буде відбуватися, залежить від усіх дорослих, які оточують підлітка, а передовсім – від батьків і вчителів. Авторитарний стиль виховання - це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Насправді авторитарні батьки – не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, як у випадку гіперопіки, ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно. В умовах постійного керування з боку батьків такою метою може стати лише протистояння дорослим, рішення не підкоритись їхнім вимогам. Якщо підліток досягає мети – виникає конфлікт з батьками, якщо ж батьки зможуть «переламати» дитину – у неї розвивається почуття власної неспроможності, пасивність, безініціативність, безвідповідальність. Така невпевненість у собі розповсюджується і на стосунки з однолітками: учень не може відстоювати свою думку, пасує перед більш упевненими в собі друзями і вчителями. Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і водночас підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї). Таким чином, батьки стоять перед вибором: подбати про власний спокій і утримати дитину від самоствердження чи дати підростаючій особистості певну свободу, щоб вона могла розвиватись, учитись на своїх досягненнях і помилках. Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними. Дитиноцентричний стиль ( "кумир сім’ї”, симбіоз, "відносини для двох”, "дитина, що замінює чоловіка”, "гіперсоціалізуюче виховання”) - надмірна опіка, дріб’язковий контроль, пильне стеження за дитиною. Батьки, які так поводяться, в більшості випадків мають підвищений рівень тривожності та різні страхи, вони постійно мають відчуття, що з дитиною повинно щось трапитись. Хоча гіперопіка базується нібито на любові, такий тип спілкування має негативні наслідки - особистість росте несамостійною, нерішучою, часто в колективах таку особистість ігнорують, не помічають. Ліберальний стиль (гипоопіка) виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Ліберальне ставлення батьків, здається, могло б сприяти успішному самовизначенню і формуванню відповідальної позиції особистості. Але для цього особистості потрібно вже мати чітку систему власних орієнтирів: цілі, принципи, морально-етичні еталони тощо. Оскільки суб’єктивна картина світу в підлітковому віці лише формується, то підлітки потребують допомоги для орієнтиру в складному і мінливому світі. Якщо цю функцію не виконують батьки, вони шукають інших авторитетів, які часто суперечать один одному. Невизначеність суб’єктивних орієнтирів знижує самооцінку особистості, породжує почуття безпомічності, неспроможності знайти свій шлях у житті. І в таких умовах ліберальна позиція батьків сприймається підлітками як відстороненість, байдужість, навіть як егоїзм. «Їм немає діла до мене!» - думають у таких випадках діти. Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення їх особистості, як і надмірне її обмеження. Демократичний стиль виховання. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя, але не вважають себе безгрішними: вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань. Цей стиль виховання найбільшою мірою сприяє розвитку в дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності (С.І.Подмазін).
Учасники майстер – класу об’єднуються у пари – дитина – дорослий та рухаються у приміщенні під музику. Ви на галяви у весняний день. Перед собою ви бачите метелика, який літає з квітки на кеітку. Рухи його крильц легкі. Ви – метелики. У вас великі гарні крила. Відчуйте, як ваші крила повільно рухаються вгору і вниз, вгору і вниз. Ви насолоджуєтесь польотом. Ви у повітрі, під вами – яскрава галявина. На ній багато чудових квітів. Відчуйте їх аромат. Повільно сідайте на м’яку середину квітки.
Поєднуються композиції - дитячі гілочки, батьківські горщики та вчительські метелики. Учасники роблять висновок про необхідність співпраці за для досягнення результату, спільної мети. Діти із побажаннями вручають композиції мамам та бабусям. 8.Відеоролік «Берегите своїх детей!» Перегляд відеоролику – звернення. | |
| Переглядів: 379 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |