| Головна » Файли » Класного керівника |
| 2018-03-25, 4:01 PM | |
Мета : розширити уявлення учнів про народні символи й обереги; розвивати бажання вивчати історичне минуле, культуру, звичаї та традиції українського народу; виховувати любов до неньки України. Обладнання: рушники, серветки, вишиті сорочки, віночки, хустки, гончарні вироби, предмети побуту, макет вікна; презентація « Народні обереги», фонограма пісні « Мамина сорочка» Зустріч гостей хлібом-сіллю Добрий день, вам люди добрі! Щиро просимо до світлиці На хліб-сіль, На теплу розмову. Слово вихователя Ми – українці і живемо на землі наших предків, які любили, берегли і захищали свою землю. Ми – їхні нащадки. І щоб не розірвався зв’язок з минулим, щоб впевнено йти в майбутнє, ми мусимо пам’ятати, хто ми, якого роду-племені діти, знати своє коріння. Народ наш багатий на свої звичаї, традиції, обряди. А скільки символів, оберегів з давніх часів пов’язані з Україною. Сьогодні ми у дружньому колі пригадаємо деякі народні обереги.
Батьківська хата, мамина пісня, бабусина вишиванка, червона калина, верба, писанка, рушник – все це наші рідні обереги. Учениця Обереги мої українські - Ви прийшли з давнини в майбуття, Рушники й сорочки материнські Поруч з нами ідуть у життя. Нам любов’ю серця зігрівають – Доброта і любов в них завжди. Вони святість і відданість мають, Захищають від лиха й біди. Й образи на стінах у хаті Наставляють на істинну путь. Українці душею багаті, Крізь віки у майбутнє ідуть. Вчитель Рідна хата – наша берегиня. Вона зігріта теплом материнської любові, осяяна мудрим усміхом батька. Українська хата – це колиска нашого народу, де творилась його журлива й волелюбна доля. У ній люди народжувались, жили й помирали, щоб поступитися місцем наступним поколінням. Батьківська оселя для кожного з нас – це місце, де нас люблять і завжди чекають. Родинне вогнище – маленька батьківщина – часточка великої і неповторної України. Учні Батьківську хату кожен пам’ятає – Це джерело для кожного життя. Дорожчого на світі не буває, Немає права це на забуття! Там яблуня, чи вишня, бугорочок… Що буцімто нагадує : «це ж я !» Для серця є у кожного куточок, Що значить: батьківська свята земля. Мій отчий дім, де всі стежки мої Веселками ясними перевиті, Де у садах співали солов’ї, Де шлях в степи - лежить в високім житі. Мій отчий дім ! Ти дав мені усе! Моя Вкраїна, піснею багата, Ввійшла у серце співом голосним, Як та любов, яку дарує мати. Вчитель В кожній хаті була піч. Вона у давнину мала священне значення, тому її розмальовували гарними візерунками. Вогонь у печі – символ міцних родинних стосунків, любові, затишку . Люди вірили, що вогонь очищає душу від усього злого й недоброго. На столі у хаті завжди був хліб. Він оберіг і має круглу форму – форму сонця. Як сонце дає життя всьому, так хліб живить усіх людей. З давніх часів хліб був у глибокій пошані в народу. Споконвіку хліб називають святим. Важливу роль відіграє хліб в обрядах і звичаях українців. Він із людиною від дня народження до смерті. Учні Хліб наш насущний, будь в нас довіку, В кожній оселі на кожнім столі. В трудну годину і радість велику Сійся, родися на рідній землі! Символ життя і достатку й любові, В праці здобутий приходиш у дім На вишиванім лежиш рушникові І перевагу ти маєш над всім! Хлібом насущним гостей зустрічаєм, На рушникові рясному несем. Все найдорожче, що в серденьку маєм, Радісно друзям своїм віддаєм. Ми ж українці душею багаті, Працею славен народ наш завжди Хочем, щоб хліб був у кожного в хаті І не було в нас ніколи біди! А рушники – обереги народні – Давня святиня народу мого То ж возвеличимо хліб наш сьогодні І не цураймось роду свого! Вчитель В кожній українській хаті була скриня. В ній ваші прабабусі зберігали найдорожче,найрідніше їхньому серцю. А що саме? Зараз ми дізнаємось. Показує вишитий рушник. Важко уявити собі українську хату без рушників . «Дім без рушників, як родина без дітей» - народна мудрість. Приходила людина в життя: зустрічали її рушником. Мама готувала його ще до народження дитини. Для хлопчика вишивала кленові листочки, щоб був сильним в мужнім. А для дівчинки – калину, щоб була гарною, як ця рослина. Вишитий рушник клали малюку під подушку, з ним його хрестили, ним благословляли на одруження і берегли все життя, а потім передавали іншим поколінням. Учениця Розвісила бабуся рушники, Хоч каже дехто: «Вже виходять з моди». Та чую я як б’ється із віків Минуле мого рідного народу. В гарячих візерунках пломенить Пролита кров за правду і за волю, І кожна нитка райдужно горить, - Розказує про України долю. Розвісила бабуся рушники – І ожили на рушниках віки, Запахли в хаті трави, квіти. Вони зі мною стали говорити. Вчитель Повертаємось до нашої скрині. Ще одна сімейна реліквія – вишита сорочка. Вишивка – це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, ай відображення вірувань, звичаїв українців. Вишивка – молитва без слів. Вишиванка стала національною святинею, символом У країни. Учень А я іду по світу в вишиванці, І землю гріє сонце променем ясним. А я іду по світу в вишиванці. Я – українець і горджуся цим. Дівчатка у вишиванках Вишивала мама синіми нитками. Зацвіли волошки буйно між житами. Узяла матуся червоненьку нитку – Запалали маки у пшениці влітку. Оберіг-сорочку вишила для сина. Візерунком стали квіти України. Маки та волошки, мальви біля хати. Долю для дитини вишивала мати. Оберіг-сорочку вишила для сина . Зашуміло листя на вербі й калині. Мамину турботу зберегла сорочка. Захистять від лиха хрестиків рядочки. Пісня « Мамина сорочка» у виконанні школярів Вчитель А зараз мова піде про один оберіг - український віночок. Сценка ( 3 дівчинки у вишитих сорочках з віночками) 1 учениця Дівчата, а ви знаєте, що український вінок особливий? Всі Знаємо, чули. 2 учениця А мені бабуся розповідала, що у віночках є чарівна сила, яка може захистити від будь-якої біди. 3 учениця А моя матуся каже, що вінок – не просто краса, йому підвладні небеса. 1 учениця Тоді я свій віночок залишу на горищі, як захист від грому. 2 учениця А я сховаю в колисочку маленького братика, щоб оберігав його. 3 учениця А я вмиюсь водою з мокрого вінка – і буду гарною і здоровою. 1 учениця Ой, дівчатка, побігли. Квіткові загадки віночка Вчитель До вінка вплітали багато квітів, кожна з яких щось символізувала, а до них в’язали кольорові стрічки. Зараз ви спробуєте відгадати назви цих квітів. Починаю я у риму, А закінчимо всі ми Не забудь, будь ласка, друже, У вінка найперша…( ружа) Друга квітка теж не зайва, Друга квітка зветься…( мальва) Щоб була гармонія Третя в нас … ( півонія) Як перлина між перлинок – Так між квітами…( барвінок) А барвінка попередник У вінку, то наш … ( безсмертник) Цвіт весняний, цвіт травневий, Цвіт весняний, цвіт …( вишневий) Як згадав ти цвіт вишневий, Не забудь і…( яблуневий) Цвіт самої України – Це, звичайно, цвіт…( калини) Ось на небо схожа трошки, До вінка прийшла… (волошка) Не останній він за змістом, Зелененький наш…( любисток) А чого в вінку три жмені? Ну, звичайно – лише…( хмелю) Плести я віночок вмію. Зараз черга… ( деревію). Вчитель То скільки квіток в українському вінку? ( 12) А що символізують різнокольорові стрічки зараз ми дізнаємось. Робота в групах Скласти частини прислів’їв, пояснити їх значення. Кожній групі по 3-4 прислів’я. Вікторина одна для всіх, яка група швидше виконає.
Лежачого хліба ніде немає Глибше орати - більше хліба мати. Хто сіє, той ся надіє. Сій вчасно, вродить рясно. На чорній землі білий хліб родить. Як окраєць на столі, то й життя веселіше. Паляниця – хлібові сестриця. Житній хліб пшеничному калачеві дід. Яка пшениця, така паляниця. Хліб – батько, вода – мати. Як окраєць на столі, той життя веселіше. Своя хата не ворог, коли прийдеш, тоді прийме. Всюду добре, а вдома найліпше. Людина без Вітчизни, як соловей без пісні. Запишалась калина, наче красная дівчина. Там бере початок Україна, де росте біля хати калина. У лузі калина з квіточками, наче матуся з діточками. На печі завжди червоне літо. Вчитель Ще один родинний оберіг – лялька-мотанка. Це і лялька і оберіг.
Коли нездужала дитина, батьки клали ляльку їй під подушку або прикріплювали до хворого місця. Потім ляльку спалювали. Лялька мотається за рухом сонця – тоді вона принесе щастя. У немає очей і рота, щоб не зайшли темні сили. На обличчі хрест – символ доброти, сонця. Учні Той оберіг, традиції і звички, Усе притягує до рідної землі Калина рідна, верби біля річки Й тополі в полі в присмерковій млі… Усе чарівне, рідне, миле серцю, Усе найкраще в рідному краю: Ліс, поле, луг, малі озерця – Я тут живу, на цій землі стою! Це рідний край, чарівна Україна, Тут рід, моє коріння, вся сім’я. А в небо лине молоде пагіння, Ми - діти! Українці на ім’я! Вчитель Ось і підходить до закінчення наша зустріч із історичним минулим нашого народу, його символами й оберегами. Сподіваюсь, що вона не залишила байдужим нікого. Бережіть звичаї, шануйте наші обереги! Хай з кожним днем міцніє Україна! | |
| Переглядів: 371 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |